Стас загинув 7 березня о 21:40 поблизу міста Добропілля Донецької області.
Про людину можна говорити довго — перелічувати риси характеру, згадувати історії, наводити приклади вчинків. Але найточніше про Стаса говорить не перелік слів. Найбільше про нього сказало те, скільки людей він зібрав навколо себе в ті страшні дні.
Коли Стаса везли до Луцька з Дніпровського моргу, повідомляти публічно, де і коли машина з його тілом заїжджатиме у місто, не можна було. Та все ж інформація передавалася з рук у руки: мені сказали — я сказала кільком найближчим друзям, друзі — своїм знайомим.
Зустріти його приїхало стільки людей, що коли запалили фаєри, густий дим затягнув дорогу. Це було про повагу. Про любов. Про вдячність.
Попрощатися зі Стасом прийшло стільки людей, що назбирався б цілий стадіон.
Поховали Стаса 11 березня 2025 року на кладовищі у селі Струмівка.
Після його смерті треки, які Стас встиг записати, продовжують виходити. Його голос і далі звучить — у навушниках, у машинах, у тиші пізніх вечорів. Він живе у своїй музиці. Живе у спогадах людей, які його любили. Живе в очах і усмішці доньки. І поки звучать його пісні — звучить і Він.