Боротьбу за Незалежну Україну Станіслав розпочав ще під час Революції Гідності. Саме тоді його внутрішній стрижень проявився особливо чітко — він не міг стояти осторонь, коли вирішувалася доля країни. Для нього це було питання честі та відповідальності.
У 2014 році разом зі своїми найкращими друзями Андрієм «Хомою» Снітком та Сергієм «Сократом» Денисюком він приєднався до підрозділу «Азов».
«Познайомились ми влітку 2014, за якийсь час до штурму Мар’їнки. Для мене він завжди був цікавою людиною, життєрадісною та веселою. Багатьма його порадами, я досі користуюся. Одна з них: людину судять не по помилках, а по тому, як вона їх виправляє. Для мене він завжди залишиться другом, який не дивлячись ні на що, навіть на розбіжності в думках та сварки, ніколи не кине в біді», — згадує друг Данило Кузьомкін.
Після року служби Стас демобілізувався у зв’язку з численними контузіями. Після звільнення отримав 3 групу інвалідності. Проте навіть це не змінило його переконань — лише додало глибшого розуміння ціни війни та людської витривалості.