Музика — це невід’ємна і дуже важлива частина особистості Стаса. Вона зцілювала його у різні періоди життя і надихала. Через музику Стас спілкувався зі світом.
Займатися музикою він почав ще в дитинстві — коли потрапив на студію свого родича у Криму. Відтоді йому почали складатися тексти, він знаходив мінуси і записувався на диктофон вдома під ковдрою.
У 18 років Стас відклав музику, оскільки розпочалася Революція Гідності, у якій він брав участь. Після цього приєднався до «Азову». Коли його звільнили з військової служби, Стас проходив психологічну реабілітацію у Києві. Саме тоді психологиня підсвітила йому його захоплення і вказала на те, що це може стати допоміжним чинником у відновленні психо-емоційного стану. З того часу він не полишав музику і постійно писав тексти.
У 2020 році, коли Стас набрався досвіду та активно записував треки, він почав активно спілкуватися зі своїм давнім знайомим Богданом, який згодом став його найкращим другом. Богдан усіляко підтримував Стаса, свіжим поглядом оцінював його треки та давав рекомендації.
У більш свідомому віці Стас працював на студіях з різними звукорежисерами, набирався досвіду, а у 2021 році купив свою першу техніку і облаштував студію вдома.
У творчому доробку Стаса є трек під назвою «One Love». Він про музику та про те, яка вона важлива у його житті. Стас про трек:
«Цей трек про мрію, яка народилася в моєму серці багато років тому. Я хотів щоб мене почули, я хотів щоб мене слухали. Музика- це моє життя, це моє та натхнення жити. Це те, від чого я ніколи не відмовлюся і не зраджу. Цей трек я написав у 2020 році, довго виношував його і спільно з моїм бро Костею Пироговим довго вдосконалювали, багато працювали над звучанням». Під час військової служби у 104 батальйоні 109 бригади ТРО Стас познайомився з музикантом Сергієм Кановцем, який на той час мав свою студію у Мирнограді Донецької області. При кожному зручному моменті Стас відпрошувався у командира на студію і записував нові або переписував старіші треки.
Про Сергія Стас постійно наголошував, що нарешті зустрів музиканта, який його відчуває і розуміє. За його словами, працювати з Сергієм було комфортно, бо не треба було пояснювати і розжовувати, що він хоче — вони були на одній хвилі і дивилися в одному напрямку.
Про Стаса говорить його друг, звукорежисер та аранжувальник Сергій Кановець:
«Музика сама по собі важлива, бо то є хобі то є щось таке що можна втілити свою думку, свою душу, свою впевненість, віру в собі і передати її іншим людям. А конкретніше чому його музика важлива, бо він такий чолов'яга, що він відкрити, він впевнений, він передає своєю музикою, свої емоції, ту правду ту віру ту надію якусь в майбутнє в життя, що можна спостерігати в його текстах. 5. Його вирізняє те, що він такий самобутній музикант, він розуміє що він робить, він доволі такий відкритий і в нього є така фішка, що його тембр як магія працює він затягує, він такий от спецефічний дуже, і таких співаків я думає не доволі багато в Україні, які не мають такої освіти музичної, хоча він доволі таки чує і себе чує і інших чує і він може творити те, що інші не можуть».
Згодом росіяни почали ближче підступати до Мирнограда, і наприкінці 2024 року у будинок, де була студія, прилетів ворожий боєприпас. Сергій та Назар, з якими Стас працював на цій студії, переїхали в інші міста. Та їхня співпраця не закінчилася. Стас і далі самостійно записував пісні та надсилав Сергію для зведення. Востаннє вони працювали разом у студії у Києві і записали два треки, які Стас не встиг випустити, але їх обов’язково почує світ.
Коли Стас перевівся у 414 бригаду, в нього з’явилося місце і час для того, аби продовжувати займатися справою, якою він горів. Командир Стаса на позивний «Метиз» згадує:
«Він залишався до вечора, допізна. Уже сидить засинає, Кажу, друже йди додому відсипайся. Він казав ні, я ще з дружиною поспілкуюся, я ще музику допишу. Притарабанив туди свої надбання, мікрофони».
Стас до останнього свого дня на землі писав музику. Останній трек, який він встиг записати, називається «Мости». Його він присвятив своїм друзям, яких забрала війна.
Кілька рядків з тексту пісні:
Боляче ховать дітей, боляче ховати брата Поряд без рідних плечей, боляче не забувати Боляче хто без дітей був і не почує вже «тато» Боляче як не було б, вічно памʼятатиму Вас Янголи крилаті, що під серцем закарбовані Я памʼятаю Вас, а не де поховані ви На варті світла і добра, в небесній варті